Кісткова пластика розщілин

Розщілина коміркового паростку – це складовий елемент повних вроджених розщілин верхньої губи та піднебіння, зокрема розщілин первинного піднебіння.

Під час ембріонального розвитку внаслідок порушення процесу злиття елементів верхньої щелепи в єдине ціле вона залишається розділеною на два (при односторонніх розщілинах) або три (при двосторонніх розщілинах) фрагмента. Незрощеними виявляються як кісткова основа, так слизова оболонка та ясна, що її покривають. В результаті формується дефект тканин та виникає деформація верхньої щелепи через порушення її безперервності.

Через розщілину в порожнину носа постійно потрапляє слина та їжа, які можуть витікати носом назовні. Залишки їжі часто накопичуються у просторі між краями незрощених фрагментів, викликаючи та підтримуючи запалення слизової оболонки.

Також розщілина коміркового паростку помітно порушує мову, оскільки повітря вільно проникає в порожнину носа, роблячи нормальне проголошення деяких звуків неможливим.

Зуби, по краях розщілини прорізуються зазвичай неправильно, інколи ж і зовсім відсутні. Через це, а також через порушення безперервності зубної дуги, виникає порушення прикусу.

Дефект кістки в ділянці коміркового паростку йде догори у бік основи носа, викликає також асиметрію верхньої щелепи та веде у майбутньому до посилення деформації носа.

Таким чином, розщілина коміркового паростку викликає суттєві анатомо-функціональні порушення та потребує обов’язкового хірургічного лікування.

Як і розщілини верхньої губи та розщілини піднебіння, розщілини коміркового паростку також можуть бути:

• прихована;
• неповна;
• повна.

При прихованих розщілинах зовнішні прояви можуть бути майже відсутніми, крім невеликої деформації носа (западання його основи на боці розщілини), заглиблення чи невеликий щілини ясна. Однак, в сумі це свідчить про наявність кісткового дефекту.

Чим більша розщілина, тим помітніша вона в порожнині рота і сильніше наростають порушення функції харчування та мови.

Також розщілини коміркового паростку розрізняються з боку розташування аномалії – односторонні та двосторонні. Як і повні, наскрізні двосторонні розщілини верхньої губи, двосторонні розщілини коміркового паростку мають найважчі клінічні прояви та функціональні порушення.

Згідно з усіма сучасними протоколами, всі розщілини коміркового паростку підлягають хірургічному лікуванню. Навіть у випадках, коли краї розщілини щільно стикаються один з одним і зовні розщілина майже непомітна, оперативне втручання неодмінно показано.

Ефективно та повністю усунути розщілину коміркового паростку можна лише завдяки реконструктивній операції, яка називається – кісткова пластика розщілини. Не є правильним закриття розщілини коміркового паростку лише шляхом з’єднання навколо дефекту ясен та слизової оболонки. Необхідне відновлення безперервності верхньої щелепи у всіх шарах, зокрема і кістковому. І це неможливо без використання кісткових аутотрансплантатів.

Кісткова пластика розщілин вирішує одночасно багато завдань:

• відновлює безперервність коміркового паростку верхньої щелепи;
• стабілізує верхню щелепу;
• закріплює незрощені фрагменти у єдине ціле;
• забезпечує нормальні умови для прорізування зубів;
• уможливлює переміщення зубів ортодонтичним шляхом;
• усуває сполучення між порожниною рота та носа;
• створює кісткову основу та можливості для зубного протезування та імплантації;
• відновлює симетрію верхньої щелепи та покращує результат наступної ринопластики;
• зменшує деформацію верхньої губи;
• покращує профіль обличчя.

Суть пластики розщілини коміркового паростку полягає у перенесенні в дефект кісткового трансплантата, де він поступово приживається і повністю відновлює цю ділянку верхньої щелепи.

Оптимальне джерело кісткового матеріалу для пересадки – клубова кістка (частина тазової кістки). Рідше використовується великогомілкова кістка (нижня кінцівка), ще рідше нижня щелепа. Важливо, що незалежно від джерела, при правильно виконаному заборі кістки це зовсім не веде до будь-якої вади в донорській зоні і з часом вона повністю відновлюється.

Оскільки одним з головних завдань кісткової пластики є усунення сполучення між порожнинами рота і носа, у складних випадках, де є також дефекти або фістули твердого піднебіння, операція може і повинна бути виконана одночасно з усуненням дефектів піднебіння. Більш того, ігнорування цього правила, може призвести до ускладнень загоєння, оскільки кістковий трансплантат має бути повністю оточений та захищений м’якими тканинами.

В тих випадках, коли лікування пацієнта з розщілиною виконується строго за протоколом і початкові етапи (пластика розщілини верхньої губи, пластика розщілини піднебіння) вже проведені, у пацієнта та батьків зазвичай вже є достатньо інформації про майбутню операцію. Залишається лише оцінити готовність пацієнта до втручання.

Якщо це є перше звернення, ви отримаєте повну інформацію про суть проблеми, мету хірургічного лікування та особливості його проведення.

Основні критерії готовності пацієнта до операції кісткової пластики розщілини:

• вік від 9-12 років;
• виконано початкове ортодонтичне лікування;
• постійні ікла верхньої щелепи знаходяться на стадії формування коріння.

Доктор Караванов ретельно оцінить стан ротової порожнини, пародонту, прикусу, положення зубів по краях розщілини. Додатково необхідно проведення рентгенологічного дослідження та комп’ютерної томографії. Це допоможе повною мірою вивчити кістковий дефект, розташування зачатків зубів, що не прорізаються.

Досить часто розщілина коміркового паростку виявляється при обстеженні у старших або дорослих пацієнтів з розщілинами у минулому, але звертаються на даний момент з приводу інших проблем – ринопластика при розщілинах, деформації губ, дефекти піднебіння. Деякі з них змушені пристосовуватися до попадання їжі в ніс, до порушення мови, інші просто смиряються з цим, не знаючи, що проблема має рішення. Однак, у таких застарілих випадках може знадобитися попередня консультація та лікування у ортодонту для отримання найкращого результату.

Слід пам’ятати, що хоча кісткова пластика розщілини і може бути проведена в будь-якому віці, навіть у дорослих, можливості кістки до приживлення з часом знижуються і чим старший пацієнт, тим прогноз гірший.

Для проведення операції кісткової пластики розщілини, виконується стандартне клінічне обстеження. Крім того, як і для будь-якої іншої планової операції, необхідне дотримання низки умов:

• пацієнт здоровий, немає гострих захворювань, а хронічні не в періоді загострення;
• лабораторні тести і обстеження в межах норми;
• шкіра обличчя не має запальних, гнійничкових уражень, герпетичної висипки;
• зуби сановані, пародонт здоровий, слизова оболонка порожнини рота не має виразкових, афтозних уражень;
• припинено приймання препаратів, що впливають на згортання крові.

Оскільки втручання буде проводитися в порожнині рота, підготовка включає обов’язкову санацію зубів і пародонту, видалення зубних відкладень за 1-2 доби до операції. Це значно зменшує ризики розвитку інфекції в післяопераційному періоді і прискорює процес загоєння.

При наявності будь-яких загальних захворювань до операції можуть бути призначені додаткові консультації суміжних фахівців.

За попереднім погодженням, Вам буде запропоновано з’явитися в Клініку за день або в день самої операції. Напередодні операції вимийте голову.

Кісткова пластика розщілин є складною, часто тривалою реконструктивною операцією та виконується виключно під загальним знеболенням. До початкових розрізів проводиться додаткова оцінка області втручання щодо прихованих дефектів, фістул, здатних вплинути на результат операції.

Початковим етапом виконується підготовка розщілини. Ретельно та дбайливо виділяється ясна та слизова оболонка по краях розщілини, оголюються краї кістки, відновлюється відсутнє дно носового ходу. Якщо у плані операції присутні також усунення дефектів піднебіння, це виконується перед переносом кісткового трансплантата. Коли розщілина повністю підготовлена, всі сполучення між порожниною рота та носа ліквідовані, виконується забір кісткового трансплантата. В залежності від обраної для цього донорської зони (клубова кістка, велика гомілкова кістка) робиться невеликий розріз шкіри, у зовнішньому шарі кістки створюється «вікно», через яке набирається необхідна кількість губчастої кістки. Донорська рана старанно зашивається косметичними швами. Кістковий трансплантат потім переноситься в розщілину і рани остаточно зашиваються.

Тривалість перебування пацієнта у стаціонарі після кісткової пластики розщілини зазвичай не більше 2 діб. У першу добу на зони операції призначаються холодові компреси, що може зменшити набряк та біль. Сам больовий синдром при цьому виражений середньо, добре знімається знеболюючими та проходить через кілька днів. Більшою мірою може турбувати біль у донорській ділянці.

Післяопераційні біль та набряки пройдуть поступово протягом 5-8 діб. Вам будуть призначені знеболювальні препарати, курс антибіотикопрофілактики, мазі для прискорення розсмоктування набряків та гематом та обов’язковий догляд за порожниною рота.

Протягом 7-10 днів рекомендується м’яка, неподразнююча їжа, виключаються гарячі та газовані напої.

Перший огляд і перев’язка виконується на наступний день після операції. Дату чергового огляду Вам призначить доктор. Однак, Вам слід негайно інформувати при виникненні наступних симптомів:

• біль, що наростає;
• кровотеча;
• стійке підвищення температури тіла;
• набряк, що наростає більше 3 діб;
• виділення з ран;
• неприємний запах і присмак у роті;
• почервоніння шкіри у зоні втручання, ознаки запалення.

Оскільки в порожнині рота зазвичай використовуються шви, що розсмоктуються, їх зняття не потрібно. Шви розсмоктуються повністю протягом 4-6 тижнів.

Через 7-10 днів після операції можна буде встановити на місце дугу брекет-системи. Проте, активне ортодонтичне лікування має бути припинене на 1-2 місяці для кращого приживлення кістки.

До звичайної активності Ви зможете повернутись приблизно через тиждень після операції. Проте до 1 місяця рекомендується утриматися від тривалої ходьби, фізичних навантажень та спорту.

Контрольні огляди через 1,4,6,12 міс.

Повне загоєння ран у порожнині рота та перебудова ясен відбувається протягом 1 міс. Приживлення кістки – процес триваліший, тому найближче рентгенологічне дослідження проводиться приблизно через 4-5 місяців. На цей момент вже можна робити висновки про попередній результат операції. Остаточний результат оцінюється по закінченні повної перебудови кістки – через  8-12 міс.