Вторинна ринопластика

Ринопластика – це втручання на зовнішньому носі з метою зміни його форми. Вторинною називається операція, яка є у пацієнта наступною за рахунком.

Оскільки ринопластика може виконуватися в другий, третій раз, часто говорять не вторинна, а використовують загальний термін – ревізійна ринопластика, чим підкреслюється повторний характер втручання.

Головна особливість ревізійних ринопластик – необхідність виконання операції на структурах, що вже зазнали змін при першій операції. Оскільки первинна ринопластика могла включати досить широкий спектр різноманітних прийомів з модифікації зовнішнього носа, часто доволі складно повною мірою оцінити до вторинної операції поточний стан носу. Типові наслідки попередніх операцій це – рубцеві зміни шкіри, зниження її еластичності та трофіки, змінена форма і розміри опорних, кістково-хрящових структур, їх асиметрія, підшкірні рубці, порушення вихідних анатомічних шарів, наявність трансплантатів тощо.

Все це робить вторинні ринопластики порівняно більш складними і результат цих операцій зазвичай вже важче передбачуваний.

В окремих випадках, вторинна операція, навпаки, може не представляти істотних труднощів, якщо проблема полягає в якихось дрібних деталях: локальні западання або виступи, легка асиметрія ніздрів, залишковий кістково-хрящової горб тощо.

Загалом принципи та прийоми ревізійних ринопластик аналогічні первинним операціям. Значно частіше перевага віддається відкритому доступу, що потрібно для кращої візуалізації, чіткої оцінки поточної ситуації та різних реконструктивних технік. Однак для якихось невеликих корекцій, закритий спосіб також може бути застосований.

Більшість ревізійних ринопластик носить реконструктивний характер, оскільки вони зазвичай спрямовані більшою мірою не на модифікацію, а на відновлення структур носа. За для цього  використовуються як існуючі кістково-хрящові елементи носа, так і додаткові трансплантати.

Доктор Караванов не використовує для реконструкції носа синтетичні, консервовані матеріали, що мають низку побічних ефектів і ускладнень, і віддає перевагу виключно тканинам пацієнта. Найбільш типово використовуються:

Трансплантати з носової переділки

Якщо при попередніх операціях носова переділка не піддавалася модифікації, її частину можна використати з метою реконструкції. При цьому, якщо забір фрагмента хряща виконується правильно, це не несе жодних негативних наслідків. Однак, у тих випадках, коли переділка вже ослаблена внаслідок минулих втручань або розмір самого хряща не допускає отримання фрагментів потрібного розміру, перевага віддається хрящовим трансплантатам інших локалізацій.

Вушні трансплантати

Використовуються фрагменти хряща вушної раковини в її найглибшій частині. Розріз проводиться з заднього боку вушної раковини і хрящ виділяється підшкірно так, що ніяких слідів не залишається. Якщо забір хряща виконується правильно, то це абсолютно не порушує форму вуха. Вушні трансплантати завдяки їх сферичній формі вигідні для реконструкції кінчика носа.

Реберні трансплантати

Необхідні для зміцнення ослаблених структур, або відновлення переважно прямолінійних елементів – спинки носа, носової переділки. Розріз шкіри для отримання хряща становить всього 3-5см і згодом залишається лише тонка лінія рубця на шкірі. Взяття невеликого фрагмента реберного хряща безпечно, не приносить ніякої шкоди донорській зоні, а втрачена ділянка хряща згодом здатна відновлюватися.

Фасціальні трансплантати

Іноді виникає необхідність доповнити реконструкцію носа не опорними елементами, а м’якими тканинами. З цією метою використовуються фрагменти фасцій – особливої ​​тканини, що розділяє м’язи. Найкраща за якостями та найпростіша в отриманні – скронева фасція, що покриває однойменний м’яз. Забір виконується через невеликий розріз шкіри в волосистої частини скроні, який в майбутньому абсолютно непомітний.

Ці трансплантати дозволяють доповнити, видозмінити або повністю відновити структурні елементи каркаса носа.

• недосягнення при первинній ринопластиці необхідного результату
• залишкова деформація, яку не вдалося усунути при першій операції
• непрогнозована зміна форми носа після першої операції в ході процесу загоєння
• нові естетичні вимоги пацієнта
• функціональні порушення

Як і при первинній ринопластиці, може знадобитися кілька Ваших попередніх відвідувань для детального обговорення Ваших скарг, побажань, проведення додаткових обстежень і складання остаточного плану лікування.

Під час консультації постарайтеся чітко виділити найбільш значущі для вас проблеми, які вимагають виправлення. Хоча часто невдалий результат після першої операції сприймається лише просто як некрасивий ніс, необхідно постаратися розкласти проблему на окремі складові. Тільки так можна сформувати чіткий план лікування з урахуванням рішення окремих завдань.

Хоча в навіть найскладніших ситуаціях завжди існує потенційна можливість поліпшення і досягнення гарного естетичного результату, тільки досвідчений фахівець зможе оцінити це об’єктивно. Іноді, план вторинної ринопластики може припускати більш ніж одну операцію, якщо комплекс наявних порушень дуже великий або окремі завдання технічно не можуть бути вирішені одночасно.

По суті, вторинна ринопластика – це завжди вибір між залишенням поточної ситуації і шансом на поліпшення.

Слід враховувати, що повторне втручання на носі можливо не раніше, ніж через 10-12 міс. після попереднього. Це пов’язано з тим, що саме такий термін становить повне відновлення тканин після операції, формування і дозрівання внутрішніх рубців. Операція раніше цього терміну може призвести до непередбачуваних наслідків через можливу активізацію рубцевих процесів. Виняток можуть становити випадки незначних, мінімальних корекцій.

Нажаль, ніс не є об’єктом, який можна оперувати нескінченно, тож необхідний ретельний, виважений аналіз та планування ревізійної ринопластики за для уникнення у майбутньому додаткових операцій.

Дуже багато залежить від досвіду хірурга в проведенні реконструктивних втручань, бездоганного знання анатомії і принципів відновної хірургії. Доктор Караванов має більш ніж 20-річний досвід роботи в естетичної хірургії і, зокрема, у виконанні реконструктивних ринопластик.

Для проведення операції вторинної ринопластики, виконується стандартне клінічне обстеження. Крім того, як і для будь-якої іншої планової операції, необхідно дотримання низки умов:

• пацієнт здоровий, немає гострих захворювань, а хронічні не в періоді загострення;
• лабораторні тести та обстеження в межах норми;
• шкіра обличчя не має запальних, гнійничкових уражень, герпетичної висипки;
• припинено приймання препаратів, що впливають на згортання крові.

Як зазначено, важлива умова для проведення вторинної ринопластики  – після першої операції пройшло не менше 10-12 місяців. Цей термін може бути і більше, якщо відновлення повністю не закінчилося і ніс досі продовжує змінюватися.

При наявності будь-яких загальних захворювань до операції можуть бути призначені додаткові консультації суміжних фахівців.

За попереднім погодженням, Вам буде запропоновано з’явитися в Клініку за день або в день самої операції. Напередодні операції вимийте голову.

Вторинна ринопластика може бути виконана під місцевим знеболенням лише у випадках, якщо передбачається лише якась незначна корекція. У всіх інших втручання виконується під наркозом.

Обсяг  операції при вторинної ринопластиці може бути дуже різний і залежить від поставлених завдань. У найбільш простих випадках можуть знадобитися лише мінімальні зміни форми (напр., усунення залишкової горбинки на спинці, звуження ніздрів, усунення невеликих нерівностей тощо).

Ревізійна ринопластика в більшості випадків виконується відкритим способом, що дозволяє в повній мірі виявити наявні порушення і краще контролювати як проведені зміни, так і симетрію.

Якщо план операції включає реконструктивні етапи, необхідність відновлення або армування кістково-хрящового скелета зовнішнього носа та/або носової переділки, на початку операції виконується забір хрящових або фасціальних трансплантатів в потрібній кількості. Іноді необхідність використання трансплантатів виникає вже в ході самого втручання після ревізії носа, що обговорюється заздалегідь.

Операція завершується зашиванням ран, накладенням моделюючої та фіксучої пов’язок. У носові ходи встановлюються спеціальні сплінти та тампони, які запобігають формуванню гематом і разом з зовнішньої пов’язкою грають важливу роль в первинної фіксації отриманої форми носа.

Післяопераційний період при вторинній ринопластиці багато в чому відповідає первинним операціям. Терміни перебування в стаціонарі, видалення тампонів і зняття швів такі ж самі. Відмінності полягають в порівняно більшій операцій травмі, тож больові відчуття і набряки можуть бути трохи вище. Якщо під час операції виконувався забір хрящових, фасціальних трансплантатів, може знадобитися додатковий догляд за цими ранами. Вони також можуть трохи підсилити загальний дискомфорт і больові відчуття.

Перший огляд і перев’язка виконується на наступний день після операції. Дату чергового огляду Вам призначить доктор. Однак, Вам слід негайно інформувати при виникненні наступних симптомів:

• біль, що наростає;
• кровотеча;
• стійке підвищення температури тіла;
• набряк, що наростає більше 3 діб;
• виділення з ран;
• порушенні фіксації шини.

Після зняття швів і пов’язок на 7-8 добу подальше спостереження буде продовжено і вам буде необхідно бути на контрольні огляди через 1, 3, 6, 12, 18 міс.

Теплові процедури, солярій виключаються до моменту повного зникнення набряків. Також на 1 міс. повинні бути обмежені спорт, важкі фізичні навантаження, а також носіння окулярів з масивними оправами. При супутньої пластиці носової переділки протягом наступних місяців обов’язковий догляд і промивання носових ходів для якнайшвидшого відновлення функції слизової оболонки. Про це Ви будете докладно проінструктовані при виписці.

Первинний результат Ви зможете побачити вже в момент зняття швів і шини, тобто на 8-10 добу після операції. Однак, оскільки вторинні операції виконуються на раніше пошкоджених структурах, відновний період після них, на відміну від первинних, протікає дещо повільніше. Може довше зберігатися загальна набряклість тканин і більше часу потрібно на їх повторну перебудову. У деяких випадках в періоді реабілітації для прискорення загоєння можуть бути запропоновані різні фізіотерапевтичні або ін’єкційні процедури.

Остаточний результат вторинної ринопластики може бути оцінений через 1-1.5 року після операції.